Картопля

статей

Амінокислоти - це тренд останніх років, серед мікродобрив та стимуляторів росту. Тому що амінокислоти - це будівельні блоки білків, які є основою життя для всіх клітин.

 Зміст

1. Внесення ЗЗР

2. Обробіток грунту

3. Удобрення картоплі

4. Садіння

5. Догляд за посівами

6. Збирання

7. Зберігання картоплі


🟢 Рекомендації внесення  - Засобів захисту рослин та Мікродобрив
Фаза застосування Категорія Препарат
Обробка бульб   Фунгіцидний протруйник Максі
Інсектицидний протруйник Трейзер
Стимулятор росту насіння БіОбіон Семе
До сходів культури  Ґрунтовий гербіцид  Зенкор
Дуал
або
Варяг
Пара справжніх листків-висота до 20 см   Гербіцид Зенкор
Гербіцид Тітус
Прилипач Прилипач
Ріст листя, бутонізація     Фунгіцид

Азoкcиcтpoбін

або

Цілитель

Інсектицид АТО Жук
Мікродобриво БІОН Комплекс
Мікродобриво Бор
Стимулятор росту, антистресант БіОбіон
Кінець цвітіння (80 % відцвіло)  Фунгіцид Захист
Стимулятор росту, антистресант БіОбіон
Через 10-14 днів після внесення  Фунгіцид

Азoкcиcтpoбін

або

Цілитель

Мікродобриво БІОН Комплекс
Через 10-14 днів після внесення  Фунгіцид

Азoкcиcтpoбін

або

Цілитель

Стимулятор росту, антистресант БіОбіон 
 

Система основної підготовки грунту залежить від попередника, стану грунту та забур’яненості. Після збирання врожаю зернових проводять лущення грунту по стерні на глибину 10-12 см важкими дисковими боронами із заробкою подрібненої соломи. Для прискорення мінералізації соломи та післяжнивних решток вносять перед лущенням азотні добрива з нормою 30-50 кг/га поживних речовин.

Через 10-12 днів поле повторно дискують, боронують і висівають післяжнивні сидеральні культури (люпин, пелюшку, гірчицю білу, редьку олійну). Наприкінці жовтня зелену масу сидеральних культур і заплановану норму органічних добрив заробляють у грунт важкою дисковою бороною. Після того, як грунт «злежиться» проводять зяблеву оранку відвальними плугами без борін.

На дерново-підзолистих супіщаних грунтах Полісся заміна осінньої зяблевої оранки глибоким лущенням, чизельним або плоскорізним обробітком істотно не позначається на врожайності бульб. Встановлено, що найоптимальнішою системою обробітку грунту під картоплю є чизельна. Вона забезпечує підвищення врожайності на 10-15%, зниження витрат до 30% і в 1,5-2 рази скорочення часу на підготовку поля.

Для лісостепової та посушливої степової зон рекомендуємо два основні варіанти літньо-осінньої підготовки грунту. Перший варіант – напівпаровий без посіву проміжних сидеральних культур. Після збирання врожаю попередника грунт дискують, заробляючи подрібнену солому та післяжнивні рештки. Витримують термін 12-14 днів і орють на повну глибину 24-25 см. Після оранки поле утримують в паровому стані, розпушуючи періодично і знищуючи бур’яни.

Специфічним агроприйомом осінньої підготовки грунту під картоплю на важких грунтах лісостепової та степової зон є нарізання гребенів. Гребені висотою 18-20 см нарізають перед замерзанням грунту культиваторами, обладнаними підгортачами. Це дає можливість на 6-7 днів раніше розпочати садіння картоплі. Спосіб підготовки грунту з осені та застосування фрезерних просапних культиваторів на догляді за посівами дозволить використовувати комбайни на збиранні урожаю.

Другий варіант – використання післяжнивних сидеральних культур на зелене добриво. У жовтні-листопаді сидерати заробляють у грунт важкою дисковою бороною, потім орють і нарізають культиваторами гребені.
На дерново-підзолистих грунтах весною перед садінням картоплі поле дискують важкою дисковою бороною з боронуванням або чизелюють на глибину 25-27 см.

У лісостеповій і степовій зонах бульби картоплі висаджують у нарізані з осені гребені або достиглий виораний на зяб грунт фрезерують культиваторами

Виростити високий урожай картоплі без додаткового удобрення грунту практично неможливо.

Найбільш ефективними добривами для картоплі є органічні, зокрема підстилковий напівперепрілий гній ВРХ, який включає всі необхідні макро- і мікроелементи для росту і розвитку рослин. На всю площу відведену під картоплю необхідно вносити органічні добрива. Але виробництво і внесення їх під картоплю зменшується в Україні з кожним роком.
Для бездефіцитного балансу гумусу на чорноземах потрібно вносити органічної маси не менше 10-12 т на 1 га ріллі, а на дерново-підзолистих супіщаних грунтах 15-18 т/га.

Однією з форм насичення грунту органічною масою є використання сидеральних культур, а також післяжнивних решток зернових і технічних культур. 
Поряд з органічними велику роль в удобренні картоплі відіграють мінеральні добрива. Мінеральні добрива стали основним видом удобрення картоплі. Вся площа, відведена під картоплю повинна удобрюватись органічними і мінеральними добривами.

На основі результатів наукових досліджень і багаторічного досліду з врахуванням глобального потепління клімату на планеті пропонуємо оптимальні строки садіння картоплі для основних зон країни. Садіння бульб картоплі потрібно розпочинати при настанні в грунті на глибині 10 см середньодобової температури +6 +8ºС у фізично дозрілий грунт.
Для південного і центрального Полісся це перша-друга декада, для північних та західних районів – друга-третя декада квітня. В лісостеповій зоні оптимальні строки садіння картоплі припадають на другу-початок третьої декади квітня. У степовій зоні оптимальні строки садіння картоплі – третя декада березня – перша декада квітня.
Садіння картоплі в холодний вологий грунт сприяє ураженню бульб хворобами, знижує їх схожість і призводить до зрідження посівів.
Перевагу надають ранньостиглим і посухостійким сортам картоплі.

🟢 Глибина садіння бульб

Повинна бути однаковою. Для супіщаних дерново-підзолистих грунтів при гребеневому способі садіння повинна становити 8-10 см від верхівки гребеня до поверхні бульби.
Оптимальною глибиною садіння бульб на чорноземах Лісостепу слід вважати 6-8 см.
Глибина заробки бульб картоплі за весняних строків садіння в посушливих південних районах становить 8-10 см і літніх та свіжозібраними бульбами – 6-8 см.
Рекомендована глибина садіння бульб картоплі враховує зміни погодних умов останнього періоду.

🟢 Способи садіння

При гладкому способі садіння поверхня грунту залишається вирівняною. Даний спосіб забезпечує більшу вологість грунту і може бути застосований на невеликих ділянках в посушливій зоні і на легких піщаних грунтах.
В переважаючій більшості господарств всіх природно-кліматичних зон застосовують гребеневий спосіб садіння картоплі.
Ширина міжрядь при використанні вітчизняних картоплесаджалок становить 70 см, зарубіжних – 75 см. Доцільно в Україні переходити на ширину міжрядь 75 см. На більш зволожених грунтах та на поливі рекомендовані більш широкі міжряддя – 90 см, без збільшення площі живлення і без зменшення густоти насаджень. Доцільно також садити картоплю з перемінними міжряддями (60-80 см), розширюючи ті, по яким проходять колеса трактора (технологічна колія).

🟢 Густота садіння бульб

Залежить від маси садивного матеріалу, стиглості сорту, призначення посадок і зволоженості грунту. В районах з достатнім зволоженням і родючими грунтами бульби потрібно висаджувати густіше 70×20, 70×25 см (60-70 тис./га), а в менш вологозабезпечених – рідше — 70×30, 70×35 см (45-50 тис./га).
У зоні Полісся з міжряддям 75 см необхідно висаджувати 55-65 тис. бульб на 1 га. Для Лісостепу оптимальна густота садіння бульб складає 55-60 тис. на 1 га. У степовій зон на зрошенні бульби вирощують з густотою 50-55 тис./га.

Практично однаковий для основних грунтово-кліматичних зон України.
Виділяємо дві системи догляду. Перша включає досходові та післясходові міжрядні обробітки грунту з метою його розпушення та боротьби з бур’янами. В систему догляду входять також обробки посівів пестицидами проти хвороб і шкідників, полив за умови дефіциту вологи.
Друга система догляду за посівами включає елементи ресурсозберігаючої технології вирощування картоплі, коли чотири- п’ять міжрядних обробітків замінюють одним прийомом формування гребенів. Об’ємні гребені формують після садіння бульб при появі їх паростків біля поверхні грунту фрезерними або дисковими міжрядними культиваторами. Захист від бур’янів проводять застосовуючи високоефективні гербіциди.

🟢 Захист картоплі - від Хвороб та Шкідників

Переважна більшість посівів картоплі на Україні перебуває у господарствах населення. Незначний розмір земельних ділянок, неякісний посадковий матеріал, відсутність сівозміни призводить до накопичення та поширення хвороб і шкідників картоплі.

Найбільш поширені хвороби: грибні – фітофтороз, фомоз, альтернаріоз, суха фузаріозна гнилизна, ризоктоніоз, парша звичайна, рак картоплі; бактеріальні – чорна ніжка, мокра і кільцева гнилі; нематодні – картопляна і стеблова нематоди; вірусні – звичайна мозаїка, зморшкувата і смугаста мозаїки, скручування і закручування листя,кучерявість листя, готика, аукуба, стовбурне в’янення та інші; фізіологічні (неінфекційні) – дуплистість бульб, удушення бульб, потемніння м’якуша, діткування, ниткоподібність паростків бульб, іржава плямистість.

Великої шкоди завдають шкідники: колорадський жук, дротяники, несправжні дротяники, капустянки, личинки хрущів і підгризуючих совок.
Надійно захистити картоплю від хвороб і шкідників можна при дотриманні та виконанні комплексу агротехнічних, фітосанітарних, хімічних і біологічних заходів. Картопля одна з найбільш пестицидомістких культур. І в найближчій перспективі хімічний метод боротьби з шкідниками та хворобами на ній залишається одним із основних, тоді як інші методи захисту застосовуються недостатньо. 

Значну увагу необхідно надати захисту насаджень картоплі від колорадського жука і фітофторозу. Необхідно слідкувати за з’явленням колорадського жука після зимівлі. За багаторічними даними вихід жуків з ґрунту частіше всього починається 22 квітня (Південний Степ) та 5 травня (Полісся). Масовий вихід шкідника відмічається через 20 днів після появи перших жуків і супроводжується появою перших яйцекладок. Для інтенсивного відкладання яєць сприятливою є температура повітря в межах 17–23 градуси за вологості 60–75%.

У всіх агрокліматичних зонах масове відродження личинок при стійкому потеплінні спостерігається 10–15 червня – до початку бутонізації – цвітіння (найбільш чутливі до ураження фази розвитку рослин). Саме цей період часу визначає економічну доцільність застосування хімічних засобів захисту посівів проти колорадського жука. Посіви в цей час обприскують інсектицидами.

Для всіх препаратів останній строк обробки – за 20–35 днів до збирання врожаю. За умови вибору препарату для захисту рослин картоплі від шкідника необхідно враховувати тривалість дії препаратів.

Крім колорадського жука, значної шкоди на присадибних ділянках завдає капустянка (медведка), яка поширена на добре зволожених, багатих гумусом та перегноєм ґрунтах. На ділянках, де восени була виявлена капустянка, за 7–10 днів до садіння картоплі розкладають отруйну принаду вівса або кукурудзи, оброблену відповідним інсектицидом і загортають.
Для боротьби з шкідником застосовують також хімічні препарати. Вносять їх в борозни глибиною 3–4 см по периметру або між грядками, з наступним загортанням землею і поливом водою із розрахунку 10 л/м. кв. після садіння бульб.

Помітної шкоди картоплі завдають дротяники (личинки жука-ковалика). Самі жуки мало шкідливі, але їх личинки-дротяники, проживаючі в ґрунті, завдають значної шкоди картоплі. Їх шкодочинність зростає на малогумусних (супіщаних) ґрунтах. Найбільша кількість дротяників спостерігається на багаторічних травах та на полях, засмічених злаковими бур’янами. Шкодочинність дротяників на полях картоплі проявляється, в основному, в другій половині літа на початку утворення бульб. В цей період, в суху, спекотну погоду дротяники, захищаючись від втрат вологи в організмі забурюються в бульби. На ранніх сортах картоплі бульби утворюються при достатніх запасах вологи у ґрунті, тому їх дротяники пошкоджують менше, ніж пізні сорти. Добрий ефект у боротьбі з дротяниками дає якісний догляд за рослинами картоплі: періодичне глибоке розпушування міжрядь, боротьба з бур’янами, особливо пирієм. Для боротьби з дротяниками дозволені хімічні препарати – протруйники.

В зв’язку з потеплінням клімату на посадках картоплі спостерігається наростання шкодочинності грибної хвороби альтернаріозу, її ще називають ранньою сухою плямистістю. Її симптоми спостерігаються на листках, стеблах рідше на бульбах. Перед початком бутонізації чи цвітіння, в роки з жаркою погодою та при появі рясних рос на листі з’являються сухі темно-коричневі плями округлої або неправильної форми, які спочатку досягають розміру 1,5 см, а надалі зливаються викликаючи передчасне всихання і відмирання листя. На стеблах і черешках ураження спостерігається у вигляді сухих виразок сіро-коричневого кольору.

Обробки посівів картоплі для захисту від альтернаріозу розпочинають при появі перших плям на листках фунгіцидами контактної та системно-контактної дії:

Проте найбільшої шкоди картоплі завдає фітофтороз, хвороба, яка може призвести до 70% втрат урожаю. Викликає її мікроскопічний гриб, який уражує всі органи рослини, крім коріння. Перші симптоми ураження можна спостерігати на ранніх сортах картоплі у вигляді темно-бурих плям. За сприятливих умов хвороба дуже швидко розповсюджується, плями збільшуються і бадилля повністю гине.

Хвороба розвивається за частого випадання дощів, температурі повітря в межах 6–21 С, високій вологості його, туманах. Стеблова форма фітофторозу уражує бадилля на всіх стадіях розвитку рослин, починаючи із сходів, а звичайна (листова) — в період від бутонізації — цвітіння до повного відмирання бадилля. На уражених листках спостерігається білий наліт спороношення гриба, спори якого легко змиваються дощем розносяться вітром сприяючи швидкому ураженню рослин, а при потраплянні на поверхню ґрунту здатні уражувати бульби, особливо при контакті з хворим картоплинням та під час збирання врожаю недозрілих з механічним пошкодженням бульб.
Ефективно захистити картоплю можна тільки за проведення профілактичних обробок фунгіцидами. Виробники картоплі належної уваги захисту від цієї хвороби не приділяють. Без проведення профілактичних обробок хвороба прогресує і наносить суттєві збитки виробникам.

Необхідно пам’ятати, що успіх боротьби з фітофторозом залежить від перших своєчасних якісних обприскувань фунгіцидом системно-контактної дії. При появі перших ознак стеблової форми на сходах картоплі посіви терміново обприскують. Якщо картоплиння не уражене стебловою формою фітофторозу, перше обприскування фунгіцидом доцільно проводити при змиканні бадилля у рядках, у фазі бутонізації-цвітіння рослин, друге – не пізніше як через 10–14 днів після першого, третє – через 10–14 днів після другого.
При проведені 2–3 обприскувань ефективними препаратами можна значною мірою захистити посіви.

На присадибних ділянках проти фітофторозу картоплі використовують також контактні фунгіциди. При використанні тільки контактних препаратів посіви обприскують через кожні 7–8 днів. Останній обробіток фунгіцидами проводять не пізніше як за 20 діб до збирання урожаю.

У випадку, коли строки обприскування проти колорадського жука, альтернаріозу і фітофторозу співпадають, проводять комбіновані обробки. Для цього в робочу рідину інсектициду додають в потрібній кількості фунгіцид. Інсектициди не можна змішувати з бордоською рідиною.
Всі роботи з пестицидами в жарку пору року краще проводити в ранковий час після висихання роси та ввечері до її випадання, так як висока денна температура знижує ефективність їх дії на 20–25%. Особливо суворо слід дотримуватись строків останніх обробітків пестицидами до збирання урожаю.

Якісне збирання врожаю забезпечує своєчасна підготовка поля. Це знищення картоплиння і при необхідності розпушення грунту в міжряддях. Картоплиння знищують механічним або хімічним способами.

До збирання врожаю картоплі необхідно приступати, коли бульби досягають господарської стиглості. Збиральні роботи слід проводити в суху, сонячну погоду і закінчувати до зниження середньодобової температури повітря до +10ºС.

Спосіб збирання картоплі вибирають в залежності від рівня врожайності, погодних умов, господарського призначення бульб і наявності технічних засобів.

На легких дерново-підзолистих грунтах картоплю збирають комбайнами. На важких грунтах за допомогою картоплекопачів.
Картоплю, вирощену за ресурсозберігаючою технологією збирають комбайнами.

Перед закладанням на зберігання картоплю корисно обсуши­ти на повітрі протягом 2—3 годин. Обсушку можна проводити і у сховищах за допомогою посиленого вентилювання.

Обсушування свіжовикопаних бульб сприяє опробковінню шкірки, підвищує стійкість бульб до механічних навантажень, гальмує розвиток збудників хвороб і полегшує відділення ґрун­тових домішок. Обсушування бульб легше здійснити при контейнерній тех­нології збирання, перевезення і зберігання, яка широко засто­совується в Україні. В цьому випадку бульби просушують про­тягом 10 днів під навісами або у сховищі.

При надходженні від комбайна сильно забрудненого вороху, необхідною операцією стає їх відділення за допомогою спеціальних механізмів.
Під час зберігання виділяють декілька періодів: лікувальний, післязбиральний, період зниження температури, зимовий (ос­новний) і весняний (після початку проростання бульб).

Лікувальний період починається одразу після збирання і мо­же подовжуватись від чотирьох — п’яти діб до двох — трьох тижнів у залежності від ступеня визрівання і механічних пош­коджень бульб. Для достиглих здорових бульб з міцною шкіркою, слабо пошкоджених при збиранні, сортуванні і транс­портуванні, тривалість цього періоду мінімальна — достатньо ли­ше підсушити картоплю. Для недостиглих бульб з незміцнілою шкіркою і значними механічними пошкодженнями тривалість лікувального періоду максимальна, тобто при температурі 11— 13°С може досягати 20 днів. Цей період можна скоротити до 8— 10 днів, але для цього необхідно підвищити температуру до 18— 19°С при 85—95%-ній відносній вологості повітря, але це небез­печно у зв’язку з можливістю інтенсивного розвитку хвороб. Під час лікувального періоду проводять вентилювання з таким розра­хунком, щоб швидкість повітря в міжбульбовому просторі стано­вила 0,12—0,5 м/с, що відповідає 50—250 м3/т за годину.

Оптимальний режим лікувального періоду сприяє загоюван­ню ран, утворенню пробкового шару на пораненнях, достиган­ню бульб і підготовці їх до тривалого зберігання. У місцях ме­ханічних пошкоджень відкладається суберин і утворюється ра­нова перидерма, яка запобігає проникненню в бульбу збудників хвороб. Поряд з цим у шкірці синтезуються фунгітоксичні ре­човини, які пригнічують розвиток збудників грибних хвороб. Вміст цукрів у бульбах зменшується і зростає кількість крохма­лю, шкірка стає міцнішою.
Різні сорти вимагають диференційованого підходу до вста­новлення оптимального температурного режиму під час ліку­вального періоду, а тому нові сорти слід завжди вивчати на предмет утворення суберину у лікувальний період.

Після закінчення лікувального періоду настає плавний перехід до періоду зниження температури, тобто поступового охолоджен­ня бульб, який може тривати 2—3 тижня, а то й більше. За цей час необхідно знизити температуру з 15—18°С тепла до 3—5°С.

Якщо бульби мають невеликі механічні пошкодження, то температуру можна знижувати не більше, ніж на 0,5°С за добу. Середній темп охолодження картоплі менше, ніж на 0,25°С за добу не може бути прийнятим, оскільки тривалість охолоджен­ня буде розтягнута у часі, що може призвести до розвитку хво­роб і підвищених втрат. Якщо партія картоплі містить підвище­ну кількість дуже травмованих бульб, щодобову швидкість зни­ження температури в насипу можна підвищити до 1°С. Темп зниження температури більше 1°С за добу може призвести до потемніння особливо пошкодженої м’якоті.

Тривалість періоду зниження температури залежить не тіль­ки від характеру механічних пошкоджень бульб, а й від сорту. Сорти з більш коротким періодом спокою повинні швидше про­ходити цей період, тобто менше зберігатись після збирання при високій температурі та перейти в умови зимового періоду зберігання.
Після досягнення оптимальної температури зберігання 3— 5°С, при якій гальмуються біохімічні і фізіологічні процеси у бульбах, починається основний (зимовий) період зберігання картоплі. У цей час бульби знаходяться в стані глибокого спо­кою. Цей період і стан продовжується до початку проростання бульб, тобто до весни. Як в період зниження температури, так і в основний період необхідно суворо дотримуватись підтриман­ня тих температурно-вологісних умов, які необхідні в цей період. При відхиленні температури від оптимальної в той чи інший бік бульби страждають як в попередній, так і основний період. Якщо в попередній період дати низьку температуру, бульби захворюють від ненормальних для них умов, з’являють­ся фізіологічні розлади, а якщо в основний період дати високу температуру, то бульби будуть швидше проростати і захворю­вати. Основний період зменшиться. При низькій відносній вологості повітря бульби почнуть в’янути і уражуватися хворобами.

Під час основного періоду зберігання, хоча й повільно, відбу­ваються ростові процеси, в бруньках бульб проходить підготов­чий період до їх пробудження. З початком пробудження точок росту підвищується інтенсивність дихання, активізуються біохімічні процеси, бульби переходять в стан готовності до про­ростання. Затримати проростання в цей період можна лише шляхом утримання оптимальної температури зберігання і навіть зниження її до 1—2°С, тобто в цей час розпочинається весня­ний період зберігання бульб

ysn logo bottom