Зміст:
5. Якість води
Зазвичай це перерослі бур’яни. До гербіциду гліфосату чутливі амброзія, підмаренник і ромашка 5–10 см заввишки; в фазу 2–6 листків – щириця; в фазу розетки – осот і полин; в фази розетки і брунькування – осот; в’юнок і молочай у пору цвітіння. Чим старші бур’яни, тим більше вони стійкі до обробки гербіцидами.
Для боротьби з перерослими бур’янами рекомендується застосовувати суміші гліфосату з дикамбою, і/або сульфонілсечовинами (краще використовувати трибенурон, оскільки через два місяці після його застосування вже можна сіяти практично всі культури). Однак, складаючи суміші, слід проявляти обережність: у кожного із названих препаратів свої терміни розкладання і можливого прояву післядії. На лужних ґрунтах післядія можлива навіть у дикамби.
На момент обробки рослини мають бути в чутливій фазі, без ушкоджень, активно рости, і на них не повинно бути роси. Бажано, щоб за 10–14 днів до обприскування не проводився ніякий механічний обробіток у полі, не повинно його бути і після робіт із гліфосфатами. Далі орієнтуємося на погодні умови. Проблемною буде обробка гліфосфатами в холодну, суху і спекотну погоду, коли рослини погано ростуть і у них потовщується захисний восковий шар на листі. Так, у засушливу прохолодну і жарку погоду ефективність проти, наприклад, пирію може знизитися вдвічі й більше – залежно від формуляції гліфосату.
Волога бажана, але тільки не роса і дощ. Препарат не повинен змиватися з листя, йому потрібен час, щоб встигнути проникнути в рослину. Залежно від формуляції гліфосату для досягнення його високої ефективності після обробки до дощу має пройти від 2 до 24 годин.
Максимальна рекомендована температура повітря на момент обробки – 25°С з вологістю понад 70% для «старих» формуляцій і до 32°С і понад 50% вологості – для «нових». Мінімальна температура – всім відомі 5°С. Однак треба брати до уваги, що коли вдень буде 10°С, а вночі температура буде нижче 5°С, ефективність обробки постраждає. Пояснюється це тим, що практично всі гербіциди не люблять великих перепадів денних і нічних температур і тим більше їх зниження понад 5°С. При такій температурі у рослин практично припиняється обмін речовин, так само як і рух препарату в рослині. Після заморозків, коли рослини практично загинули, обробку проводити безглуздо.
Якщо з погодними умовами пощастило, то на боротьбу з бур’янами краще виходити вранці, коли вологість повітря максимальна. Але що робити, коли вологість залишається низькою? В такому разі рекомендується збільшити витрату робочого розчину до максимально рекомендованого – 200–400 л/га, головне, щоб розчин не стікав із листя. Другий варіант – додати більше поверхнево-активних речовин (ПАР).
До складу гербіцидів різних препаративних форм входять також різні варіанти молекули гліфосату – в вигляді ізопропіламінової, калієвої, амонійної, натрієвої солей і солі трімезіуму (солі краще розчинні й краще проникають у рослини). Тому порівнювати препарати потрібно в перерахунку на концентрацію гліфосату.
Слід не забувати, що для однорічних і багаторічних бур’янів норма витрати гліфосату відрізняється приблизно в 3–4 рази, і мінімальною нормою видалити багаторічні бур’яни не вдасться ніколи. Підвищеною нормою слід працювати також, якщо поле засмічене і умови обробки несприятливі.
Застосування ад’ювантів, або Прилипачів, – відносно дешевий і ефективний метод підвищення ефективності гліфосатів. Саме відносно. В інших країнах нові препаративні форми гліфосатів можуть містити до 40% ПАР. Така висока їх концентрація, звісно, позначається на ціні.
Але не варто засмучуватися, якщо ви працюєте зі старими препаративними формами. Для цього випадку є хороша, перевірена і проста рекомендація: додати поверхнево активну речовину на основі етоксилату ізодецилового спирту в кількості 0,5% до робочого розчину. Якщо використовуються ПАР із концентрацією менше ніж 70%, то їх рекомендують вводити до 1% об’єму робочого розчину.
Найбільш пересічним «саботажником» у боротьбі з бур’янами може виявитися вода. Якщо вона жорстка або забруднена органічними частинками, то може звести нанівець усі ваші зусилля.
Забруднення води органікою – один із найважливіших стоп-чинників. Справа в тому, що гліфосат порівняно з іншими поширеними препаратами дуже сильно дезактивується частинками ґрунту, пилу, бруду, органічних речовин. Тому не рекомендується використовувати брудну і каламутну воду із природних водойм без ретельної її фільтрації. Якщо не прислухатися до цієї поради, можна отримати 100% дезактивацію молекул гліфосату, і ніякі добавки тут не допоможуть.
Той же самий ефект може проявитися при обробці брудних, запилених рослин, які ростуть, наприклад, біля польових доріг. Він буде відчутним, якщо при обробці колеса техніки піднімають пил. У розчині гліфосати поводяться як слабкі кислоти, тому використовувати лужну воду не можна – вона буде їх дезактивувати; рекомендується довести pH води підкислювачами до рівня 5–5,5.
Ефективність гліфосатів у жорсткій воді залежно від препаративної форми знижується в 1,5–2 рази. В ідеалі жорсткість води при застосуванні гліфосату має бути меншою від 20 ррм (pH = 5). Вирішити проблему жорсткості води можна відносно просто – додати до робочого розчину при його приготуванні 1–2% сульфату амонію. При додаванні в воду сульфату амонію сульфатний аніон зв’язується із катіонами кальцію (та іншими катіонами) і фактично нейтралізує кальцій до його «зустрічі» з молекулою гліфосату. Амонійний аніон із сульфату амонію покращує проникнення препаратів усередину рослин.
Або спеціальні засоби, коректори рН - які підкислюють та пом’якшуюьб воду робочого розчину завдяки своєму унікальному складу. Органічні кислоти та хелатуючі агенти (компалексони), що входять до складу таких препаратів, комплексують катіони кальцію (Ca), магнію (Mg), заліза (Fe), натрію (Na) у органомінеральні водорозчинні комплексонати, які легко засвоюються культурами.
Не зайвим буде нагадати про необхідність промивання обприскувача перед приготуванням робочого розчину, оскільки осад, який залишився в ньому, також може знизити ефективність як гліфосатів, так і інших препаратів.
Консультація
