Зміст:

1. Основне внесення

2. Обробка насіння

3. Азотне живлення

4. I підживлення

5. II підживлення

6. III підживлення  

На сьогодні, у зв'язку зі зростанням цін на добрива та енергоресурси, головною проблемою у впровадженні систем живлення високоврожайних сортів зернових є підвищення ефективності засвоєння макро- і мікроелементів. 

Головними напрямами вирішення цієї проблеми є:

- поділ дози елемента на декілька внесень відповідно до доступної вологи;

- локальне внесення добрив (насамперед ефективне для сортів пшениці інтенсивного типу, які добре реагують на підвищені дози добрив);

- позакореневе багаторазове підживлення водорозчинними формами елементів живлення. Наприклад італійским препаратом - БіОбіон Амінокислоти

61

Система живлення високопродуктивних сортів озимої пшениці складається з багатьох етапів, значна кількість яких інтегрована у системи захисту посівів. Дози добрив визначають згідно із запланованою врожайністю та грунтовими умовами й погодними особливостями вегетаційного сезону.

Допустима для вирощування пшениці величина рН ґрунту знаходиться в інтервалі 6,0-7,0, з оптимумом 6,3-6,5. У разі потреби хімічну меліорацію грунту проводять під попередні культури, за 1-3 роки до розміщення на цьому полі озимої пшениці. За нестачі меліорантів доцільним є внесення попелу та добрив з високим вмістом кальцію і магнію.

Відомо, що останнім часом досить складно забезпечити в повній мірі доступним азотом рослини озимої пшениці. Це зумовлено значним підвищенням цін на добрива, а також складністю внесення гранульованих форм добрив на великих площах посівів у провідних господарствах. Ефективним є внесення азотних добрив в амонійній формі (безводний аміак, аміачна вода). Можливим напрямом підвищення ефективності азотних добрив є внесення восени високих доз безводного аміаку або аміачної води у дозах до N 100, кг/га діючої речовини при підготовці грунту на пізніх посівах озимих із розміщенням рідких добрив на глибину 15-20 см. Внесення рідких азотних добрив восени у амонійній формі є перспективним напрямом забезпечення посівів азотом за умов вегетаційного періоду, який відрізняється високими температурами та обмеженістю доступної для рослин вологи, особливо у період формування генеративних органів. Тому, в останні роки у провідних господарствах країни саме цей підхід зумовив отримання високих врожаїв у виробництві - 6-8 т/га при суттєвому зменшенні витрат на систему живлення.

Відзначимо підвищену в останні роки роль внесення сірчаних добрив у живленні озимої пшениці у формі амонію сірчанокислого, магнію сірчанокислого. Щодо вмісту сульфатів у грунтах України, то на полях багатьох господарств країни він низький і не може забезпечити потреби рослин пшениці у сірці. Однак, сірка нарівні з NPK відіграє визначальну роль у житті рослин. Саме вміст сірки визначає рівень редокс-потенціалу рослин упродовж вегетації. Вона входить до складу амінокислот, пептидів, численних білків тощо. Сірка з іншими елементами живлення відіграє значну роль у метаболізмі й інтенсивності продукційних процесів у рослинах, формуванні якісного зерна. Тому, забезпечення підвищення врожаю озимої пшениці, якості зерна повʼязано з оптимізацією умов сірчаного живлення, поряд з умовами азотного, фосфорного і калійного.

Ефективним елементом підвищення якості зерна є внесення азоту позакоренево. При цьому така обробка може підвищувати вміст білка, але часто не впливає на підвищення хлібопекарських властивостей зерна. Це зумовлено відсутністю балансу азоту в зерні з іншими елементами - складовими білка зерна пшениці. І тому у виробництві найчастіше беруть до уваги доступність азоту, а проблеми доступності відповідних кількостей пулів фосфору та сірки - невідʼємних складових білка зерна пшениці - залишаються поза увагою. Підвищення доступних пулів ортофосфату та сульфату при формуванні зерна є вагомим резервом підвищення його якості. Тому, в останні роки широко та успішно впроваджуються численні комплексні добрива для позакореневого підживлення на основі водорозчинного монокалійфосфату з сіркою і мікроелементами.

Відзначимо перспективність добрив з високим вмістом амінокислот для застосування у позакореневе підживлення. Дані добрива можуть суттєво підвищувати ефективність використання макро- й мікроелементів, що внесені у основне та позакореневе підживлення, а також сприяти підвищенню стійкості культурних рослин до стресових умов вирощування і підвищенню якості врожаю.

Основне внесення

Фосфорно-калійні добрива (Р2О5 60-120 та К20 60-120, за діючою речовиною; доза уточнюється за даними агрохімічного аналізу грунту залежно від запланованого урожаю) у формі діамофоски, азофосок, нітроамофосок, амофосу, рідких комплексних добрив (РКД), суперфосфату, вносять під основний обробіток ґрунту або під передпосівну культивацію. Можливе їх застосування локально одночасно з посівом, при цьому дозу знижують на 30-50%. Доцільним є внесення добрив з мікроелементами, насамперед з міддю, марганцем, цинком та застосування частини фосфору і калію локально одночасно з посівом.

Необхідно уникати внесення фосфоритного борошна та фосфорних добрив з африканської сировини, які містять багато сторонніх токсичних для рослин й ґрунту домішок. Також, не виправдано вносити в якості фосфорних добрив фосфіт (РО3), який не метаболізує до ортофосфату (РО4) у рослинах, за виключенням спеціальних ГМ-сортів кукурудзи та інших культур.

На посівах зернових колосових в основне внесення калійні добрива доцільно вносити у формі хлориду калію. Відомо, що присутність хлору подовжує період дозрівання пшениці та сприяє підвищенню врожаю. Також хлорид запобігає прояву кореневих гнилей та уражень листків (фізіологічні плямистості) у період наливу зерна зернових колосових культур.

Перенесення застосування фосфорних і калійних добрив у підживлення по вегетації, у формі амофосу або суперфосфату та калійної солі, є малоефективним. Можливе внесення по вегетації фосфорних та калійних добрив у формі легкорозчинних у воді монокалійфосфату, дикалійфосфату, РКД і добрив на їх основі, сульфату калію.

Під передпосівну культивацію або перед посівом необхідним є внесення азотних добрив у дозах, що не перевищують 25-30 кг/га діючої речовини у формі аміачної води, сульфату амонію, КАСів, аміачної селітри, нітрату кальцію. Необхідно відзначити високу фізіологічну активність КАСів, що обумовлюється присутністю трьох форм азоту (нітрат, амоній, амід).

Обробка насіння

Присутність у грунті у зоні під насінням стартових пулів нітратів, цинку, магнію, борату є важливим для формування активної кореневої системи пшениці.

Можливою є обробка насіння пшениці стартовими дозами фосфору (ортофосфату), сірки (сульфату), ряду мікроелементів одночасно із протруюванням комплексними препаратами (фунгіциди + інсектициди).

Необхідно зазначити, що обробка насіння мікроелементами не може вирішити питання живлення рослини даними іонами протягом вегетації і має допоміжне значення. Високі дози солей для обробки насіння можуть чинити негативну дію на рослини за умов посухи, а також у разі подовженого зберігання насіння.

61.1
Азотне живлення

Проблема забезпечення посівів пшениці азотом є ключовою для отримання високих та якісних врожаїв, а ефективність використання азоту важлива для досягнення рентабельного виробництва.

Дози внесення азоту (як правило, загальну кількість азоту розподіляються на 2-3 внесення), кратність та терміни внесення узгоджують із величинами доступної для рослин пшениці вологи.

Традиційно, на великих площах вносять аміачну селітру, рідше - вапняково-аміачну селітру. За повільної розчинності гранул вапняково-аміачну селітру доцільно вносити восени, або у перше підживлення.

Широко використовуються також і КАСи. Оптимальні терміни внесення КАСів - по «мерзло-талому» ґрунті та у фазу кущіння у дозах за потребою сорту і рівня врожаю. Внесення у фазу виходу в трубку та пізніше можливе за розчинення у водних розчинах (від 1:3) і за допомогою аплікаторів, що запобігає ушкодженню листків рослин.

Для, переважно, пізніх посівів, за присутності у сезоні «вікна» з оптимальними показниками температури та вологи ґрунту може бути ефективним внесення восени безводного аміаку на глибину 15-20 см. За осіннього внесення безводного аміаку навесні достатньо лише внести «стартову» дозу азоту на початку відновлення вегетації.

Частка підживлень зернових гранульованим карбамідом залишається невисокою у звʼязку із високими втратами діючої речовини добрива за внесення поверхнево чи у грунт. Перспективним та ефективним є застосування карбаміду з інгібіторами уреази та захистом від фоторозкладу, що знижують втрати азоту з добрива. Карбамід з інгібітором уреази доцільно застосовувати і позакоренево.

I підживлення

Підживлення проводять по «мерзло-талому» ґрунту перед початком вегетації. Доза азоту в I підживлення становить 25-30% від повної дози внесення елемента. Азот застосовують у формі КАСів при температурі не више +14 °С. Доцільним є внесення сірки - сульфату амонію (50-100 кг/га туків) або сульфату магнію (20-40 кг/га туків). Традиційним для багатьох госпо-дарств залишається внесення аміачної селітри.

При застосуванні карбаміду, у тому числі й з інгібітором урази, робочі розчини можуть містити 15-20 % туків. При більш пізніх підживленнях, у разі підвищення температури та подальшому розвитку культури, концентрація сечовини у робочих розчинах знижується.

II підживлення

Підживлення проводять на початку фази виходу в трубку. Доза азоту в II підживлення становить 45-60 % від повної дози елемента. Дозу підживлення уточнюють залежно від фактичного забезпечення вологою.

Азот вносять переважно у формі аміачної селітри. При внесенні КАСів застосовують аплікатори для уникнення ушкодження посівів.

Доцільне внесення сірки - сульфату магнію (10-20 кг туків/га).

При внесенні карбаміду позакоренево, у тому числі й з інгібітором уреази, робочі розчини можуть містити до 8-10% туків.

Зернові добре реагують на позакореневе внесення нітрату кальцію (5 кг туків/га) та нітрату магнію. Важливим є забезпечення рослин цинком, міддю, марганцем, рідше - залізом, а також магнієм та хлором.

III підживлення

3 метою підвищення якості врожаю посівів цінних та сильних сортів пшениці проводять третє позакореневе підживлення азотом в амідній формі (карбамід з інгібітором уреази або суміші карбаміду зі спеціалізованими комплексними добривами) у період від початку фази колосіння до наливу зерна включно.

При внесенні карбаміду, у тому числі й з інгібітором уреази, робочі розчини можуть містити до 3-5% туків. За оптимальних умов (достатня волога, температура нижче +20 °С, вечірні години) концентрація розчину може бути підвищена. Дозу добрив у підживлення уточнюють залежно від стану рослин та забезпечення посіву вологою.

Внесення нітрату кальцію та нітрату магнію перед цвітінням, а також на початку наливу зерна разом із забезпеченням хлором є важливим для протидії утворенню фізіологічних плямистостей листків і втраті фотосинтетичної активності посіву.

Загалом система живлення високопродуктивних сортів озимої пшениці складається із багатьох етапів, значна кількість яких інтегрована у системи захисту посівів. Останні також є важливою складовою отримання високих урожаїв зернових культур, особливо пшениці, оскільки бурʼяни, шкідники та хвороби за їх надмірного розвитку призводять до значних втрат врожайності.

 

Консультація

ЗАМОВТЕ ДЗВІНОК 24/7

 

Консультація

ЗАМОВТЕ ДЗВІНОК 24/7

Заказ товара