Корзина 0
×
MOD_PRODUCTCARTNAME
MOD_INCARTNULL
MOD_INCARTNULL MOD_INCARTNTXT MOD_INCARTPROD MOD_INCARTPRODUCTS MOD_INCARTPRODUCT MOD_INCARTSUMM MOD_NAMESMES MOD_PHONEMES MOD_FASYBUY https://yason-agro.com/ /cart/view /component/jshopping/product/view?Itemid=0 https://yason-agro.com/cart/delete https://yason-agro.com/components/com_jshopping/files/img_products 2 грн ✔ Product in cart Product added to cart Go to cart Remove Products: MOD_PRODUCTSTOTAL MOD_PRODUCTCARTNAME Sum total Do not set additional parameters
 
ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СІВБИ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР
 

В світі протягом останнього десятиріччя попит на продовольче зерно постійно зростає, що забезпечує продовольчу безпеку держави. Проте, рівень врожайності та валові збори озимих зернових культур в Україні порівняно невисокі і значно коливаються по роках. Крім того, значна кількість зерна має низьку якість та конкурентоздатність. До основних причин такого стану відносяться порушення технології вирощування та не дуже сприятливі погодні умови в основні фази розвитку рослин. У зв’язку з цим рекомендуються науково-обгрунтовані і практично апробовані технологічні заходи вирощування озимих культур із врахуванням їх біологічних особливостей. 

 

_______________________ 

 

🔹Пшениця озима

 

Наукові дослідження свідчать, що біологічна врожайність сучасних сортів пшениці озимої становить понад 12 т/га, а фактичний врожай у виробничих умовах складає, як правило, 4–6 т/га, тобто їх передбачений генетичний потенціал використовується тільки на 30–50 %. 

 

Наукою і практикою встановлено, що в районах недостатнього зволоження для вирощування високих і сталих врожаїв пшениці озимої першочергове значення має здійснення заходів, які забезпечують максимальне нагромадження та збереження вологи в ґрунті до початку сівби – одного з необхідних факторів одержання своєчасних сходів та створення нормальних умов для перезимівлі посівів. 

 

Багаторічною практикою доведено, що в степовій зоні найкращою продуктивністю та морозостійкістю характеризуються рослини пшениці, які до завершення осінньої вегетації встигли утворити 3–5 пагонів. Для формування такої їх кількості необхідно, щоб осінній період тривав близько 55–65 діб, а сума ефективних температур становила 250–300 °С. Протягом цього часу рослини встигають накопичити до початку зими достатню кількість пластичних речовин, внаслідок чого вони краще протистоять несприятливим умовам як зимового, так і весняно-літнього періодів. 

 

За температурними умовами останні роки були порівняно теплими, що свідчить про поступове глобальне потепління клімату. Суми ефективних температур повітря вище 5 °С, які накопичуються протягом осінньої вегетації пшениці озимої, майже при всіх строках її сівби перевищували середні багаторічні показники на 9–37 °С. Такі температурні умови осіннього періоду в більшості випадків давали змогу пшениці озимій добре розкущитися, і тільки на площах, де сівба проводилася після 5 жовтня, вона, як правило, розпочинала зимівлю маючи 2–3 листки. 

 

Також останнім часом збільшилася і тривалість осінньої вегетації пшениці озимої. Практично при всіх строках сівби, в порівнянні з середніми багаторічними показниками її тривалість збільшилась на 10–12 діб. У найкращому фізіологічному стані на початку зими, як правило, знаходяться рослини, що висіваються з 15 по 30 вересня, тобто в оптимальні та допустимо пізні, рекомендовані раніше строки. 

 

При сівбі озимих культур найбільш важливим в умовах 2022 р. є впровадження зональних енергозберігаючих та цільових технологій вирощування, розроблених ДУ Інститутом зернових культур НААН, які передбачають і враховують ґрунтово-кліматичні умови, рівень культури землеробства, сортові особливості, строки сівби, ефективність попередників та системи мінерального живлення і захисту рослин. 

 

Сорти. Для значного підвищення врожайності озимих культур поряд з агротехнічними засобами важливе місце має сорт. Прискорене впровадження в виробництво нових, більш врожайних сортів забезпечує додатковий збір зерна та кормів при практично однакових витратах коштів і матеріальних засобів. 

 

Для раціонального використання сортового складу та з метою щорічного одержання сталих врожаїв рекомендується висівати в господарствах по два-три сорти, які відрізняються між собою біологічними і господарськими ознаками – зимостійкістю, скоростиглістю, посухостійкістю, неоднаковим реагуванням на попередники, строки сівби, добрива та інше. Це забезпечує повне використання різних за родючістю площ для збільшення виробництва зерна. Рекомендується висівати близько половини площ безостими формами пшениці озимої. Такі сорти відрізняються стійкістю до осипання зерна і дозволяють зменшити втрати при збиранні урожаю. 

 

Результати проведеної роботи з дослідження продуктивності різних сортів пшениці озимої показали, що останніми роками кращими за врожайністю (5,55–7,3 т/га) в умовах Степу виявилися Наснага, Гурт, Овідій, Здобна, Оранта одеська, Мелодія одеська, Славна, Борія, Малинівка, Новосмуглянка, Смуглянка, Фаворитка, Розкішна, Паннонікус, Салем, Мілтон, Дагмар, Етана та Мескаль.

 

Посилання на Насіння

 

Дещо нижчу врожайність (5,33–5,50 т/га) формували сорти Краса ланів, Росинка, Олексіївка, Гарантія одеська, Традиція, Зиск. Найменш врожайними (4,11–4,59 т/га) виявилися сорти Гармонія одеська, Пилипівка, Конка, Привітна, Приваблива, Парнас. Основна причина порівняно низьких показників – пізньостиглість сортів та вилягання посівів. 

 

Для вирощування товарного зерна слід використовувати кондиційне насіння, яке має лабораторну схожість не нижчу 92 %, чистоту не меншу 98 %, енергію проростання більше 80 % та масу 1000 зерен більше 40 г. Рослини з такого насіння більш стійкі до абіотичних факторів навколишнього середовища під час вегетації. 

 

Обов’язковим заходом в технології вирощування пшениці озимої є протруювання насіння. Протруюють лише кондиційне насіння при його вологості не вище за 14 %, яке очищене від домішок та пилу. Цей захід проводять за 5–15 діб до посіву механізованим способом із обов’язковим дотриманням правил техніки безпеки. Добір протруйників слід здійснювати на підставі результатів фітоекспертизи насіння, очікуваного розвитку хвороб насіння та сходів, спектру дії препаратів, їх ефективності проти окремих патогенів. Більш широкий спектр дії мають протруйники в склад яких входить декілька діючих речовин.

 

При розміщенні пшениці озимої після стерньових попередників, для захисту сходів від ґрунтових шкідників, доцільно разом з фунгіцидом застосовувати один з інсектицидних препаратів або застосовувати один з комплексних протруйників.

 

Посилання на Протруйники

 

Строки сівби. Рівень майбутнього врожаю озимих закладається при дотриманні оптимальних строків сівби. Дослідженнями ДУ Інститут зернових культур НААН та інших науково-дослідних установ зони Степу доведено, що відхилення строків сівби від оптимальних на 15–20 діб призводить до зниження урожайності озимих зернових культур на 15–35 %. Рослини пшениці озимої, як ранніх так і більш пізніх строків сівби, мають порівняно низьку зимостійкість та часто уражуються шкідливими організмами. 

 

На строки появи сходів пшениці озимої впливають температурні показники та наявність продуктивної вологи у ґрунті. Мінімальна середньодобова температура повітря, при якій відбувається проростання насіння пшениці озимої, становить 1–2 °С. При температурі повітря 14–15 °С та достатньому зволоженні посівного шару ґрунту сходи пшениці з’являються на 7–8 добу. При підвищенні середньодобової температури повітря на 1 °С тривалість періоду «сівба – сходи» зменшується на одну добу. Для отримання дружних та своєчасних сходів необхідна сума активних (вище +10 °С) температур у межах 130–140 °С. Добрі умови для проростання насіння та одержання сходів створюються при наявності продуктивної вологи в орному шарі 25–40 мм. При нижчих запасах поява сходів і їх стан погіршується. Надмірне зволоження ґрунту також негативно впливає на швидкість появи сходів пшениці. 

 

За даними наукових установ визначено оптимальні строки сівби для степової зони. Так, для північного Степу оптимальною є сівба 15–25 вересня, для південного і сухого Степу відповідно 20–30 вересня та 1–10 жовтня. Діапазон допустимих строків сівби, як правило, зміщується в бік як ранніх, так і пізніх в середньому на 5 діб. При сівбі в ранні строки, за рахунок більшого ушкодження рослин хворобами ще восени, зниження урожайності складає 0,3–0,5 т/га, а при пізніх строках сівби – 1,5–1,7 т/га, причиною чого є понижена зимостійкість та слабкий розвиток рослин, що призводить до підсіву чи пересіву ярими культурами на значних площах. В першу чергу, сівбу необхідно проводити після гірших попередників і недостатньо удобрених площах, а потім по зайнятих і чистих парах. Особливо недопустимі надто ранні строки сівби озимих по чистих парах, що може призвести до значного переростання рослин в осінній період. 

 

Розпочинати сівбу необхідно після непарових попередників, де ґрунт добре підготовлений і є достатні запаси вологи в орному шарі для одержання сходів. 

 

Норми висіву встановлюються з урахуванням сортових особливостей і умов вирощування. Максимальна урожайність пшениці озимої досягається коли на час збирання на кожному квадратному метрі посіву є 450–600 добре розвинених продуктивних стебел. Цієї мети досягають шляхом встановлення оптимальної норми висіву та здійснення заходів по догляду за посівами, спрямованих на боротьбу з бур’янами, хворобами, шкідниками та можливим їх виляганням. 

 

При сприятливому зволоженні і рекомендованих строках сівби оптимальна норма висіву по чорному пару становить 4,0–4,5 млн/га схожих насінин, зайнятому – 4,5–5,0; після непарових попередників – 5,0–5,5 млн/га. Схильні до вилягання сорти, які добре кущаться, забезпечують максимальні врожаї, як правило, при менших від рекомендованих нормах висіву, а низькорослі – при більш високих.

 

Дослідженнями встановлено, що збільшення без об’єктивних причин норм висіву пшениці озимої від 4,5 до 6,0 млн/га схожих насінин істотно не впливає на урожайність, бо при менших нормах вона формується за рахунок збільшення продуктивного кущення, а при більших – за рахунок оптимізації густоти стеблостою шляхом саморегуляції посіву. 

 

Нижньої межі рекомендованих норм висіву слід дотримуватися на початку оптимальних строків сівби, верхньої – в кінці оптимальних та пізніх. 

 

Глибина загортання насіння. В районах недостатнього зволоження для забезпечення своєчасних сходів озимих важливе значення має встановлення диференційованої глибини заробки насіння з урахуванням його крупності, строків сівби, біологічних особливостей сорту і ступеню зволоження верхнього шару ґрунту. Глибина загортання насіння в суттєвій мірі впливає на глибину залягання вузла кущіння у рослин пшениці озимої, яка, в свою чергу, відіграє важливу роль в життєдіяльності рослин протягом вегетаційного періоду та формуванні врожаю. У пшениці озимої при мілкому заляганні вузла кущіння розвиток вторинної кореневої системи відбувається в більш поверхневому шарі ґрунту, ніж при глибокому.

 

В поверхневому шарі ґрунту в період формування вузла кущіння рослин часто спостерігається недостатня кількість продуктивної вологи, що призводить до пригнічення вторинної кореневої системи. 

 

При сівбі в оптимальні строки при достатній вологості ґрунту насіння пшениці озимої висівають на глибину 5–6 см. Якщо верхні шари ґрунту пересушені, а більш глибокі зволожені – глибину загортання насіння можна збільшувати до 8–10 см. В таких випадках використовують крупніше насіння, а поле обов’язково коткують. 

 

При сівбі в допустимо пізні та пізні строки глибину загортання насіння зменшують до 3–4 см. Недоцільно застосовувати глибоке загортання насіння на площах, де вологи недостатньо для одержання своєчасних сходів, а також за пізніх строків сівби, бо це спричиняє зниження польової схожості, зрідження посівів і зменшення врожаю. 

 

У посушливі роки для поліпшення умов зволоження посівного шару ґрунту поля після сівби обов’язково коткують. 

 

_______________________ 

 

🔹Жито озиме

 

Попередники. Жито озиме сіють після непарових попередників – гороху, ріпаку, кукурудзи на силос, а також ранніх ярих культур. Озиме жито на еродованих ґрунтах забезпечує більш високі врожаї, ніж пшениця озима. 

 

Обробіток ґрунту. Під жито озиме після непарових попередників застосовують, поверхневий або мінімальний обробіток ґрунту. Проводять його дисковими, чизельними або комбінованими агрегатами. 

 

Удобрення. Жито озиме має потужнішу кореневу систему, тому інтенсивніше поглинає поживні речовини ґрунту в порівнянні з пшеницею озимою. Добре реагує ця культура і на азотні добрива. Загальна норма внесення мінеральних добрив складає в середньому N60P40K40. Фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту, оскільки вони найбільш інтенсивно використовуються рослинами в перший місяць вегетації. Частину азотних добрив (25–30 % від норми) вносять під основний обробіток ґрунту. Гранульований суперфосфат (50–60 кг/га фізичної маси) вносять при сівбі в рядки. При дефіциті мінеральних добрив вносити їх краще при сівбі – застосовувати комплексні добрива, нітроамофоску або нітрофоску з розрахунку 10–15 кг/га NPK. Слаборозвинені з осені посіви підживлюють азотом з розрахунку 30– 40 кг/га д.р. по мерзлоталому ґрунту. 

 

Сорти. На зерно рекомендується вирощувати сорти: КВС Лівадо, КВС Флорано, КВС Доларо, Сатурн F1, Юпітер F1, ЗУ Перформер, Хлібне, Сіверське, Хамарка, Синтетик 38, Харківське 98, Юр’ївець, Жізель, Нащадок, Славута. 

 

Сівба. Висівають насіння, яке відповідає вимогам стандарту ДСТУ 2240. Жито озиме менш вимогливе до строків сівби, ніж пшениця озима, проте при сівбі в оптимальні строки (05.09–15.09) рослини краще розвиваються і не переростають. Оптимальна норма висіву жита озимого 3,5–4,0 млн схожих насінин на 1 га, глибина загортання – 5–6 см. 

 

_______________________ 

 

🔹Ячмінь озимий

 

Одним із шляхів збільшення виробництва кормового зерна може бути розширення посівів ячменю озимого. За своїми біологічними особливостями ця культура добре використовує осінньо-зимові опади і порівняно з ярим ячменем забезпечує більший урожай. Але головною перешкодою для розширення площ вирощування є його недостатня зимостійкість.

Ячмінь озимий має високий потенціал врожайності. Він визріває раніше пшениці озимої і ячменю ярого в середньому, відповідно, на 8 і 14 діб. Це дає змогу завчасно звільнити поле, належно підготувати ґрунт і використовувати площу під повторні посіви. 

 

Попередники. Ячмінь озимий добре реагує на поліпшення умов вирощування, зокрема на попередники. Більші врожаї він забезпечує на зайнятих парах, після гороху, сої, кукурудзи на силос і набагато менші – після стернових колосових культур. Разом з тим, ячмінь озимий менш вимогливий до попередників, ніж пшениця озима. 

 

Добрива. Оптимальна доза добрив в залежності від попередників та вмісту поживних речовин у ґрунті становить N30-60P30-60K30-45. Ефективне також припосівне внесення фосфорних добрив (P10-20). Цей агрозахід сприяє кращій перезимівлі ячменю. 

 

Обробіток ґрунту. Такий же, як і під пшеницю озиму. 

 

Сорти. Для вирощування в зоні Степу рекомендуються сорти: Презент, Непереможний, КВС Скала, ХАРІЗМА, Казанова, Каліпсо, Переможець, Академічний, Атлант Миронівський, Паладін Миронівський, Жерар, Сейм, Ковчег, Метелиця, Борисфен, Достойний, Морозко, Тутанхамон, Скарпія, Наомі, Айвенго, Буревій, Лестер, Дев’ятий вал тощо.  

 

Строки сівби. Оптимальний строк сівби – 25 вересня–10 жовтня, причому краще розпочинати сівбу типово озимими сортами, а завершувати сортами-дворучками. Норма висіву – 5,0 млн схожих насінин на гектар. При запізненні з сівбою норми висіву насіння збільшують до 5,5–6,0 млн/га.  

 

_______________________ 

 

🔹Тритикале озиме

 

Попередники. Як інтенсивна зернова культура тритикале озиме формує високий врожай при вирощуванні після наступних попередників: багаторічні бобові трави, кукурудза МВС, горох, зернобобові, гречка. Гіршими попередниками є ріпак, стерньові та соняшник. 

 

Обробіток ґрунту. Застосовується поверхневий або мілкий безполицевий обробіток ґрунту, який проводять дисковими знаряддями, чизелями, плоскорізними культиваторами або комбінованими агрегатами. Після збирання попередньої культури без затримки у часі ґрунт обробляють дисковими лущильниками на глибину 6–8 см, вносять мінеральні добрива і проводять основний його обробіток важкими дисковими боронами, комбінованими агрегатами. 

 

Удобрення. При середній забезпеченості ґрунтів рухомими формами поживних речовин оптимальна норма мінеральних добрив після кращих попередників N30-50Р40–60К30, а  після гірших  – N60–90Р 40–60К30. Тритикале дуже чутливе на азотні добрива, які вносять навесні у фазі кущіння. В першу чергу, по мерзлоталому ґрунту підживлюють  дозою N30 слаборозвинені з осені та зріджені посіви. На добре розвинених посівах підживлення цією ж дозою слід проводити пізніше  – в кінці весняного кущення рослин локальними способом.

Для припосівного удобрення після зернобобових культур доцільно в рядки застосовувати гранульований суперфосфат у нормі 50–60 кг/га (у фізичній масі), а навесні провести підживлення рослин азотом N30. Після інших попередників в рядки при сівбі краще застосовувати комплексні добрива (амофос, нітрофоску, нітроамофоску) у дозах N10–15P10–15K10–15. При вирощуванні високорослих сортів, наприклад, тритикале озимого Папсуєвське, слід дуже обережно проводити підживлення посівів азотом, особливо підвищеними дозами N45–50 кг/га д.р., оскільки даний сорт має схильність до вилягання. В разі необхідності цей захід слід проводити виключно на основі листкової діагностики, обов'язково використовувати при цьому регулятори та ретарданти росту, що дасть змогу зменшити висоту рослин на 10–15 см. 

 

Сорти. Науковими установами створено ряд сортів тритикале озимого зернового використання, а саме: Ніканор, Маркіян, Візерунок, Мольфар, Алкід, Інтерес, Пурпурний, Раритет, Обрій Миронівський, Амур, Амфідиплоїд 256, АДМ 11, Папсуєвське, Гарне, Ратне, Атлет, Маркіян, Фактор. 

 

Сівба. Оптимальні строки сівби тритикале озимого по кращих попередниках з 5 по 15 вересня, допустимі – до 25–30 вересня. Оптимальна норма висіву насіння для більшості сортів – 5,0–6,0 млн схожих насінин на гектар. Глибина загортання насіння – 5–6 см. 

 

_______________________ 

 

🔹Ріпак озимий

 

Ріпак озимий відзначається невисокою морозостійкістю, тому в окремі зими може вимерзати. 

 

Попередники. Високі врожаї ріпак забезпечує після гороху, зернових колосових та багаторічних трав. Не можна його сіяти після соняшнику, буряків, проса. В сівозміні ріпак розміщують з таким розрахунком, щоб він повертався на те саме місце не раніше як через 5–6 років. 

 

Добрива. На ґрунтах середнього рівня родючості необхідно вносити N60P60K60. Фосфор і калій вносять під основний обробіток ґрунту, а азот доцільно застосовувати для підживлення на початку відновлення вегетації. Ефективні сірчані та борні добрива, які вносить під основний обробіток ґрунту. 

 

Обробіток ґрунту. Після багаторічних трав обробіток починають з лущення дисковими знаряддями. Вносять мінеральні добрива й орють на глибину 20–22 см обов’язково в агрегаті з котками й боронами. Доводять поле до посівної готовності за допомогою БІГ–ЗА, КПС–4, або аналогічними за своєю дією ґрунтообробними механізмами. 

 

Після зернобобових, зернових культур та однорічних трав добрі результати дає вчасно і якісно проведений поверхневий обробіток дисковими знаряддями (БДТ–7, БДВ–6,3) з наступним доведенням ґрунту до стану готовності за допомогою голчастих дисків БІГ–ЗА, культиваторів КПС–4, котків ЗККШ-6 та інших. Передпосівний обробіток ґрунту краще виконувати комбінованими агрегатами типу "Європак", АРП–3, РВК–3,6, АКГ–4 "Борекс" тощо на глибину загортання насіння. Вони за один прохід забезпечують високу якість підготовки ґрунту і значну економію пального. 

 

Сорти. Для вирощування рекомендуються сорти та гібриди: ПХ115, Родолад, Аспект, ДК Імпеллер КЛ, Домінатор, Северіно КВС, Кристал, Ексел, Антарія,  Дембо, Домінік, Атракція, Ренді, Моделіні люкс та інші. 

 

Строки сівби. Кращими строками сівби для ріпаку є період з 20 серпня по 5 вересня. Сіють його звичайним рядковим способом із міжряддям 15 см. На засмічених полях його необхідно сіяти широкорядним способом із шириною міжрядь 45 см. При цьому використовують такі сівалки: спеціалізовану пневматичну СПР–6, овочеву СО–4,2, СЗТ–3,6 з обов’язковою герметизацією. 

 

Норма висіву при сівбі з міжряддям 15 см становить 1,6–2,0 млн, а з міжряддям 45 см – 1,0–1,2 млн схожих зерен на 1 га. Оптимальна густота стояння рослин восени 80–120, а навесні 60–80 шт./м2. Для одержання своєчасних і дружних сходів, необхідно щоб насіння попало у вологий ґрунт на глибину 3 см.

 

Посилання на Насіння Озимого Ріпаку

 

 _______________________ 

 

ЗАХИСТ ОЗИМИХ КУЛЬТУР В ОСІННІЙ ПЕРІОД

 

В осінній період рівень розвитку збудників хвороб буде визначатися фізіологічним станом  пшениці озимої, наявністю первинного запасу збудників хвороб, фазою розвитку рослин.  Для отримання дружніх та повноцінних сходів озимих культур доцільно провести протруєння насіння перед сівбою. Завдяки  цьому заходу відбувається захист сходів від патогенів, які зберігаються у насінні, на його поверхні, в ґрунті, на рослинних рештках.

 

Актуальність протруєння насіння озимих культур (пшениця, ячмінь, жито, тритикале) зростає у зв’язку з ускладненням погодних умов, які приводять до розтягнутості періоду сходів. Відбувається це внаслідок  посушливих явищ, недостатніх температур, коли замість 8-10 діб сходи з’являються на 15-20 добу. В цьому випадку фунгіцидний захист є найбільш ефективним проти комплексу збудників хвороб і патогенів.

 

Якість передпосівної обробки насіння перед сівбою залежить від дотримання  доз діючої речовини протруйника і рівномірності нанесення препарату на поверхню насіння. Протруєння насіння проводять за 5-10 діб до посіву. Системні протруйники краще використовувати безпосередньо перед сівбою. Вибір препаратів здійснюють на підставі фітоекспертизи насіння, у залежності від очікуваного розвитку хвороб насіння та сходів, спектру дії препаратів, їх ефективності проти окремих патогенів. Більш широкий спектр дії мають протруйники, в склад яких входить декілька діючих речовин. При розміщенні після стерньових попередників, для захисту сходів від ґрунтових шкідників, доцільно разом з фунгіцидом застосовувати один з інсектицидних препаратів або застосовувати один з комплексних протруйників.

 

Якщо є вірогідність поширення наземних (злакові мухи, цикадки, попелиці) та ґрунтових (хлібний турун, підгризаючі совки, дротяники та інші) шкідників сходів, особливо за умов сівби після колосових попередників, необхідно провести передпосівну обробку насіння комбінованими інсектофунгіцидними протруйниками.

 

Одночасно з протруєнням, насіння рекомендовано обробляти мікроелементами (сполуки добирають з урахуванням результатів агрохімічного аналізу грунту) і регуляторами росту рослин.

 

Також застосовують передпосівну інокуляцію насіння — біотехнологічний захід, що сприяє формуванню вищих урожаїв сільськогосподарських культур. Унесення на насіння або в ґрунт корисних мікроорганізмів шляхом спеціально розроблених мікробіологічних пре- паратів на основі селектованих бактеріальних штамів сприяє покращенню росту й розвитку рослин і підвищує їхню врожайність. Це відбувається шляхом стимулювання проростання насіння, поліпшення живлення рослин, активізації фотосинтетичної діяльності, підвищення їх стійкості до абіотичних і біотичних чинників навколишнього середовища.

 

Посилання на Протруйники

 

Також в умовах затяжної осені на фоні відносно прохолодних температур (нижче +10°С) і вологості грунту (40–80 %) можливий розвиток кореневих гнилей. Характерною ознакою хвороби є ураження первинних і вторинних коренів підземного міжвузля, епікотиля й основи стебла. Уражені тканини буріють, розм’якшуються і загнивають. Рослини пшениці озимої через відмирання первинних та вторинних коренів, а іноді й міжвузля, більше уражуються іншими хворобами, їх насамперед заселяють шкідники, що ще більше ослаблює і знижує зимостійкість культури. За сильного ступеня ураження спостерігається загибель сходів і, як наслідок, зрідженість посівів.

 

За сівби після стерньових попередників потрібен контроль за хлібними жужелицями (личинки), за кількості у фазі сходи–3-й листок 1–2 екз. на кв.м, початок кущіння 2–3 екз. на кв.м і більше необхідно проводити обприскування інсектицидами.

 

Контроль за станом посівів слід проводити до кінця осінньої вегетації. Саме рівнем ураження листкової поверхні озимої пшениці збудниками хвороб та тривалістю живлення шкідників (сисних, внутрішньостеблових, грунтових) восени визначатиметься стан культури.

 

За умов тривалої (теплої чи навіть прохолодної) осені процес формування вегетативної маси рослинами озимих культур буде пролонгованим, що стримає розвиток листкових плямистостей. Але є проблема накопичення інокулюму на сходах падалиці, на якій за достатньої вологості та навіть за температури нижче від норми на 4…5°С відбувається спороутворення збудників септоріозу та борошнистої роси. На ослаблених загущенням рослинах цей первинний інокулюм (спори) активно розвивається і за чергування дощових періодів переноситься вітром на сходи пшениці озимої, де розвиток хвороб продовжується до припинення вегетації культури.

 

Осінній захист озимини від бур’янів не менш важливий елемент технології. Найбільшої шкоди восени завдають, насамперед, зимуючі види дводольних та злакових рослин: кучерявець Софії, злинка канадська, латук дикий, грицики звичайні, талабан польовий, падалиця ріпаку тощо. Останнім часом зростає засміченість посівів пшениці  метлюгом звичайним. Контролювання бур’янів передбачає внесення хімічних препаратів на ранніх етапах розвитку культури (фаза 3-х листків – кущення ВВСН-13-22), коли вона найбільш вразлива у конкурентній боротьбі за вологу, поживні речовини, світло. При цьому перевага надається сумішам гербіцидів які мають протизлаковий компонент і тривалу ґрунтову післядію.

 

Ефективними є препарати з Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, до складу яких входять такі діючі речовини: дикамба у поєднанні з хлорсульфуроном, ізопротурон із дифлюфеніканом, пендиметалін з ізопротуроном, йодсульфурон-метил натрій, йодсульфурон-метил натрій із мезосульфурон-метил та дифлюфеніканом; суміші гербіцидів з умістом метрибузину, піноксадену і феноксапроп-п-етилу, просульфокарбу з гербіцидами на основі сульфонілсечовини.

 

Закінчувати хімічну обробку потрібно за 10-15 днів до припинення вегетації пшениці чи різкого зниження температурного режиму повітря до мінусових показників.

 

Осінній гербіцидний захист посівів сприяє покращенню умов розвитку культурних рослин і, як наслідок, оптимізації  процесів загартування їх і підвищенню стійкості до холодових стресів під час зимівлі. Відсутність бур’янів у агроценозі весною наступного року пришвидшить прогрівання грунту в міжряддях і мобілізацію азоту, а також дозволить позбутись зайвого агротехнічного навантаження при виконанні комплексу польових робіт.

 

Консультація

ЗАМОВТЕ ДЗВІНОК 24/7

ЗАМОВТЕ ДЗВІНОК 24/7

 

 

Консультація

ЗАМОВТЕ ДЗВІНОК 24/7

Заказ товара